Виховний захід «Роль Чернігівщини у зміцненні обороноздатності та захисті України»

14 жовтня ми будемо святкувати чотири свята, які пов’язані між собою і доповнюють одне одного. Християнське свято Покрови Божої Матері віддавна вважалось Днем українського козацтва, бо козаки особливо шанували його і сприймали Божу Матір за свою покровительку. Так само, віддаючи належне традиції і сприймаючи себе оборонцями рідної землі, Покрову обрали своїм днем воїни УПА.

День захисника України – наймолодше свято, яке сьогодні об’єднало події української історії. Зважаючи на російську агресію і постійні виклики, які стоять перед молодою Українською державою, 14 жовтня можна сміливо назвати однією з найбільш символічних для українців дат.

10 жовтня в актовому залі інституту відбувся захід «Роль Чернігівщини у зміцненні обороноздатності та захисті України». Зі студентами зустрілись запрошені гості: члени ГО «Патріот», учасники бойових дій Валентин Шкарупа і Станіслав Прощенко та волонтерка Світлана Мирна.

Зустріч відбулася в дружній, теплій атмосфері. З привітальним словом до учасників звернулись директор інституту Василь Лукач та директор коледжу Олена Литовченко.

Кандидат історичних наук Наталія Гордіна розповіла про участь мешканців Чернігівщини у воєнних діях у складі різних збройних формувань.

Учасники бойових дій поділились спогадами про події 5-річної давності, як вони потрапили на передову і як вплинула на їхнє життя війна. А Світлана Мирна передала емоції від побаченого на сході України за допомогою віршів та пісень власного авторства.

Згадали також і про волонтерський рух, який допоміг країні вистояти в перші найважчі роки війни.

Викладач коледжу Володимир Шевченко порівняв війну на сході з національно-визвольною війною, яку вже не раз вели українці протягом своєї історії.

Учасники заходу мали змогу переглянути тематичні фільми і фотографії про солдат 41-го батальйону на передовій та діяльність військового капелана, волонтера отця Сергія, створені журналістами Тетяною Миргородською та Ігорем Волосянкіним.

Підводячи підсумок, треба сказати, що війна – це одне з огидних облич людського суспільства. І реальна війна – зовсім не та романтика і героїка, яку часто показують у фільмах. Це біль, піт, кров, сльози і море людських жертв та страждань. На жаль, нинішньому поколінню українців довелося в цьому переконатися на власному досвіді.

Та все ж, є війни справедливі і несправедливі. З власної волі держави і нав’язані їй. Україна захищає свою територію, вона вимушена оборонятися у нав’язаному збройному конфлікті. І наше головне завдання зараз вистояти, щоб ці понесені нами втрати, жертви тисяч українців не стали марними.