БУЛІНГУ НЕМАЄ МІСЦЯ В СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ!

21–25 вересня в Україні проходить Тиждень протидії булінгу. Це хороший привід говорити про явище, яке інколи помилково сприймають як звичайні студентські суперечки, жарти, непорозуміння чи особисту неприязнь.

Для небайдужої людини таке ставлення є неприпустимим. Коли поведінка принижує людину, завдає їй шкоди, створює страх, тиск або позбавляє можливості нормально навчатися та спілкуватися, мовчати про це не можна, адже йдеться про людську гідність і безпеку в суспільстві.

Освітнє середовище має бути місцем, де людина може навчатися, розвиватися, висловлювати власну думку, ставити запитання, помилятися і шукати себе без страху стати об’єктом систематичного приниження. Саме тому українське законодавство передбачає спеціальні механізми запобігання та реагування на булінг.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про освіту», булінг визначається як діяння учасників освітнього процесу у формі психологічного, фізичного, економічного або сексуального насильства, у тому числі із застосуванням електронних комунікацій, яке вчиняється стосовно малолітньої або неповнолітньої особи чи такою особою щодо інших учасників освітнього процесу і внаслідок якого могла бути або була заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого.

У цьому визначенні важливо звернути увагу на характер поведінки. Булінг може проявлятися у словах, діях, повідомленнях, поширенні інформації, фізичному впливі або створенні для іншої людини принизливого та небезпечного середовища. Правове значення можуть мати образи, систематичне приниження, погрози, залякування, ізоляція, умисне поширення принизливої інформації, псування речей, примушування до передачі майна, а також різні форми переслідування за допомогою телефону, соціальних мереж і месенджерів.

Булінг може мати різні форми, і далеко не завжди він починається з відкритої агресії. Іноді це слова, які повторюються день за днем. Іноді свідоме приниження перед іншими, поширення образливих чуток, навмисна ізоляція або постійне втручання в особистий простір. В інших випадках ситуація переходить у фізичне насильство, посягання на майно або сексуально забарвлені дії. Українське законодавство прямо визначає чотири основні форми насильства, які можуть становити булінг. Це психологічне, фізичне, економічне та сексуальне насильство. Стаття 1 Закону України «Про освіту» та стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносять їх до змісту поняття булінгу.

Психологічний булінг пов’язаний із впливом на емоційний стан, почуття безпеки та гідність людини. Це можуть бути словесні образи, приниження, погрози, залякування, переслідування, образливі прізвиська, поширення чуток, демонстративне приниження перед одногрупниками, навмисне створення ситуації страху чи соціальної ізоляції. Чинний Порядок реагування на випадки булінгу прямо відносить до ознак насильства словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та поширення матеріалів, спрямованих на обмеження волевиявлення особи.

Фізичний булінг охоплює небажані фізичні дії щодо іншої людини. Йдеться про штовхання, стусани, ляпаси, щипання, удари, кусання та інші дії, що здійснюються всупереч волі постраждалої особи. Законодавство розглядає фізичне насильство як одну з безпосередньо визначених форм булінгу. Окремі прояви можуть одночасно утворювати склад іншого адміністративного або кримінального правопорушення, тому остаточна юридична оцінка залежить від конкретних обставин.

Економічний булінг полягає у посяганні на майно, кошти та інші матеріальні ресурси людини або у використанні матеріальної залежності як засобу тиску. Для студентського середовища це може проявлятися у вимаганні грошей чи особистих речей, примушуванні віддати майно, позбавленні можливості користуватися власними речами, їх пошкодженні або знищенні. Чинний Порядок прямо називає вимагання особистих речей, їжі, коштів, а також пошкодження чи зникнення майна серед обставин, які можуть свідчити про насильство. До ознак економічного насильства він також відносить позбавлення особи коштів, майна або можливості користуватися ними та інші економічні правопорушення.

Сексуальний булінг має місце тоді, коли поведінка набуває сексуального або інтимного характеру і здійснюється без бажання чи згоди іншої особи. Законодавство та чинний Порядок охоплюють небажані вербальні, невербальні та фізичні прояви сексуального характеру. До них можуть належати образливі сексуальні жарти, принизливі прізвиська, непристойні жести, погрози, поширення сексуальних чуток, а також фото-, відео- чи аудіоматеріалів інтимного характеру.

Окремо варто говорити про кібербулінг. Формально закон не встановлює кібербулінг як п’яту самостійну форму булінгу поряд із психологічним, фізичним, економічним і сексуальним. Закон прямо говорить про можливість застосування засобів електронних комунікацій. Тому кібербулінг можна розглядати як спосіб вчинення або цифрову форму прояву зазначених видів насильства. Саме в цифровому середовищі сьогодні можуть відбуватися образи, погрози, переслідування, поширення принизливої інформації, фотографій, відео чи інших матеріалів. Чинний Порядок реагування на випадки булінгу прямо охоплює діяння із застосуванням засобів електронних комунікацій.

Кібербулінг особливо небезпечний своєю здатністю швидко поширюватися серед великої кількості людей. Повідомлення або зображення, які спочатку з’явилися в одному студентському чаті, можуть опинитися в інших групах і соціальних мережах. Унаслідок цього приниження виходить за межі безпосередніх міжособистісних відносин і може завдати шкоди честі, гідності, приватності та репутації людини. Водночас цифровий простір не є територією без юридичних правил. Форма комунікації сама по собі не звільняє особу від відповідальності за протиправні дії.

Важливо також розуміти, що названі форми можуть поєднуватися. Наприклад, систематичні образи в студентському чаті можуть мати психологічний характер і одночасно бути кібербулінгом. Пошкодження особистої речі під час систематичного переслідування може поєднувати фізичний та економічний вплив. Поширення інтимних матеріалів без згоди може одночасно стосуватися сексуального насильства, цифрової комунікації та інших правопорушень, залежно від конкретних обставин.

Тому для правильної юридичної оцінки важливо дивитися не лише на окремий епізод, а на характер поведінки, її повторюваність, спосіб вчинення, наслідки та права, яких вона стосується. Чинний Порядок МОН визначає систематичність як одну з ключових ознак булінгу та передбачає, що насильство вважається систематичним, якщо воно вчиняється два або більше разів протягом дванадцяти місяців.

Саме тому студентам важливо не зводити поняття булінгу лише до фізичного конфлікту. Приниження словами, тиск через студентський колектив, посягання на майно, небажана сексуальна поведінка та цькування у цифровому середовищі також можуть набувати чіткого правового значення. Право захищає людину не лише тоді, коли їй завдано фізичної шкоди. Воно також реагує на поведінку, яка принижує гідність, порушує особисті права, створює атмосферу страху та перешкоджає нормальному навчанню й участі в освітньому процесі.

Водночас студентам важливо знати одну юридично принципову річ. Не кожна сварка або одноразова суперечка є булінгом. Чинний порядок реагування МОН передбачає систематичність насильницької поведінки. У ньому зазначено, що насильство вважається систематичним, якщо воно вчиняється два або більше разів протягом дванадцяти місяців. Факт вчинення булінгу встановлюється судом, а комісія закладу освіти розглядає повідомлення, організовує реагування та визначає відповідні заходи у межах своїх повноважень.

Ця норма має велике значення, тому що право вимагає відокремлювати емоційну оцінку ситуації від юридичної кваліфікації. Людину не можна автоматично називати кривдником лише через конфлікт або непорозуміння. Кожен випадок потребує з’ясування конкретних обставин, характеру поведінки, її повторюваності, наслідків та наявних доказів.

Для студентів першого курсу питання віку має безпосереднє юридичне значення. В українському законодавстві передбачені різні правила відповідальності залежно від того, скільки років особі на момент вчинення правопорушення.

Стаття 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює загальне правило, відповідно до якого адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Тобто сімнадцятирічний студент уже досяг віку адміністративної відповідальності.

Водночас сама наявність віку шістнадцяти або сімнадцяти років ще не означає, що неповнолітня особа відповідає за адміністративне правопорушення абсолютно так само, як повнолітня. Саме тому важливо звернутися до статті 13 КУпАП, яка встановлює особливості відповідальності неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років. Закон передбачає для цієї вікової категорії спеціальні правила застосування адміністративної відповідальності та заходів впливу.

Для булінгу закон містить спеціальну норму. Стаття 173-4 КУпАП має назву «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». Вона встановлює адміністративну відповідальність за булінг, тобто за діяння, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням електронних комунікацій, якщо вони відповідають законодавчому визначенню булінгу. У цій самій статті визначено санкції за вчинення булінгу, за повторне правопорушення або за вчинення його групою осіб, а також відповідальність за неповідомлення про відомий випадок булінгу у передбачених законом випадках.

Для студента віком сімнадцять років це означає, що фраза «я ще неповнолітній, тому мені нічого не буде» юридично неправильна. Неповноліття не виключає адміністративної відповідальності, а щодо булінгу закон спеціально встановлює відповідні правила. Тому вік не може бути виправданням для систематичного приниження, переслідування, погроз, фізичного насильства або інших форм поведінки, які мають ознаки булінгу.

Окремо слід розуміти, що стаття 1 Закону України «Про освіту» містить саме законодавче визначення булінгу. У цій нормі законодавець визначає булінг як діяння учасників освітнього процесу у формі психологічного, фізичного, економічного чи сексуального насильства, у тому числі із застосуванням електронних комунікацій, яке вчиняється щодо малолітньої чи неповнолітньої особи та/або такою особою щодо інших учасників освітнього процесу, якщо внаслідок цього могла бути або була заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого. Саме ця норма дає відповідь на головне питання, що з юридичної точки зору слід розуміти під булінгом.

Поряд із цим стаття 53 Закону України «Про освіту» визначає права та обов’язки здобувачів освіти. Серед іншого, закон гарантує здобувачам освіти право на безпечне та здорове освітнє середовище, повагу до людської гідності та захист від насильства. Для студентського колективу це означає, що повага між його учасниками є не просто правилом гарної поведінки. Вона має законодавче підґрунтя.

Щодо осіб, яким ще не виповнилося шістнадцять років, ситуація інша. Вони не підлягають адміністративній відповідальності на загальній підставі, оскільки не досягли встановленого КУпАП віку. Для неповнолітніх, які вчинили булінг у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, закон передбачає спеціальний механізм відповідальності. У передбачених статтею 173-4 КУпАП випадках до відповідальності можуть притягуватися батьки або особи, які їх замінюють. Саме тому питання віку в кожній конкретній ситуації має встановлюватися точно, а не приблизно.

Ще складніше питання виникає щодо кримінальної відповідальності. Стаття 22 Кримінального кодексу України встановлює загальний вік кримінальної відповідальності з шістнадцяти років, а за окремі кримінальні правопорушення закон допускає відповідальність із чотирнадцяти років. Отже, сімнадцятирічний студент у передбачених законом випадках може бути суб’єктом кримінальної відповідальності.

Це важливо розуміти тому, що серйозні прояви насильницької поведінки не обов’язково залишаються виключно в межах питання про булінг. Якщо конкретні дії містять ознаки іншого кримінального правопорушення, їхня юридична оцінка здійснюється відповідно до Кримінального кодексу України. Наприклад, залежно від обставин і наслідків значення можуть мати норми про тілесні ушкодження, погрози, примушування, незаконне заволодіння майном, пошкодження майна та інші правопорушення.

Не менш важливим є цивільно-правовий аспект. Стаття 23 Цивільного кодексу України регулює питання відшкодування моральної шкоди, а норми Цивільного кодексу про відшкодування майнової шкоди можуть застосовуватися тоді, коли протиправною поведінкою пошкоджено або знищено майно іншої особи. Для студента це означає, що наслідком неправомірної поведінки може стати не лише адміністративне чи, в окремих випадках, кримінальне провадження, а й обов’язок компенсувати завдану майнову або моральну шкоду.

Тому студенту варто запам’ятати дуже просту юридичну логіку. Шістнадцять років є важливою межею для адміністративної відповідальності, сімнадцятирічний студент уже відповідає за передбачених законом умов, а повнолітня особа несе відповідальність самостійно та в повному обсязі відповідно до загальних норм законодавства. Водночас остаточна юридична кваліфікація завжди залежить від конкретної поведінки, віку особи, обставин події та наслідків.

Особливо важливо не змішувати поняття неповнолітнього студента і дитини в освітньому законодавстві. У 2026 році чинний Порядок реагування на випадки булінгу, затверджений МОН, визначає булінг у межах системи реагування саме через насильницьку поведінку щодо дитини або вчинення такої поведінки дитиною щодо іншого учасника колективу. При цьому Порядок визначає процедури повідомлення про випадки насильства, їх розгляду та заходи запобігання повторенню таких випадків.

Після надходження повідомлення про можливий випадок насильства або булінгу керівник закладу освіти не може просто залишити його без розгляду чи обмежитися усною розмовою з учасниками ситуації. Порядок реагування, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646 у редакції наказу МОН від 18 червня 2026 року № 961, встановлює конкретну послідовність дій адміністрації. Кожне повідомлення повинно бути зареєстроване в день його надходження. Якщо воно надійшло у вихідний або неробочий день чи в позаробочий час, реєстрація здійснюється у перший наступний робочий день. Керівник закладу зобов’язаний розглянути повідомлення протягом однієї доби з дня його реєстрації.

Якщо під час первинного розгляду виявлено ознаки насильства, керівник повинен діяти невідкладно. Порядок встановлює строк, що не перевищує трьох годин з моменту виявлення таких ознак. У цей час адміністрація повинна вжити заходів для припинення насильства та недопущення його повторення, повідомити батьків постраждалої дитини, якщо така особа є неповнолітньою, а також письмово поінформувати уповноважений підрозділ Національної поліції України та службу у справах дітей за місцем розташування закладу освіти. Одночасно про це інформується відповідний територіальний орган Національної соціальної сервісної служби України та Державна служба України у справах дітей. За необхідності адміністрація повинна також викликати бригаду екстреної медичної допомоги.

Наступним етапом є організаційний розгляд ситуації в самому закладі освіти. Не пізніше трьох робочих днів з дня отримання повідомлення керівник повинен скликати комісію з розгляду випадків насильства та жорстокого поводження з дітьми. Комісія працює відповідно до встановленої процедури, аналізує обставини повідомленого випадку, забезпечує можливість висловитися дитині, яка є учасником ситуації, та визначає необхідні заходи допомоги, психологічної підтримки, безпеки та запобігання повторенню насильства. Водночас комісія не встановлює факт вчинення булінгу у юридичному сенсі, оскільки такий факт встановлюється виключно рішенням суду, яке набрало законної сили.

Якщо під час розгляду повідомлення ознак насильства не встановлено, робота адміністрації на цьому не повинна автоматично припинятися. У такому випадку інформація, викладена у повідомленні, аналізується на предмет наявності можливих ризиків насильства. Якщо такі ризики виявлені, заклад освіти повинен вжити заходів для того, щоб не допустити їх перетворення у реальний випадок насильства. Таким чином, завдання адміністрації полягає не тільки у реагуванні на вже вчинені дії, а й у своєчасному виявленні небезпечних ситуацій та їх попередженні.

Після розгляду ситуації важливим стає питання подальшої роботи з учасниками освітнього процесу. Чинний Порядок передбачає не лише фіксацію події, а й надання допомоги постраждалій особі, визначення заходів психологічної та соціально-педагогічної підтримки, а також застосування заходів, спрямованих на недопущення повторення насильства. Відповідно, адміністрація закладу освіти повинна забезпечити не формальне завершення розгляду повідомлення, а подальшу роботу з безпекою освітнього середовища.

Особливе значення має і профілактична робота. Порядок вимагає, щоб запобігання та протидія насильству в закладі освіти були постійним системним процесом. Адміністрація повинна визначати можливі ризики, забезпечувати інформування учасників освітнього процесу, формувати ненасильницькі моделі поведінки та культуру діалогу, а також вживати заходів для недопущення повторення випадків насильства. Тобто реакція на булінг не завершується моментом повідомлення поліції або проведенням засідання комісії. Заклад освіти має працювати над тим, щоб подібна ситуація не повторилася.

Для студента це означає, що повідомлення про булінг не повинно зникнути десь між усною розмовою та внутрішнім листуванням адміністрації. Воно має бути прийняте, зареєстроване, розглянуте, а за наявності відповідних ознак повинні бути здійснені передбачені законом невідкладні дії. Саме така послідовність забезпечує реальне, а не формальне реагування закладу освіти на випадки насильства та створює умови для захисту учасників освітнього процесу.

Репутаційні наслідки також можуть бути серйозними. Недостовірна інформація, поширена про людину, може зачіпати її честь, гідність та ділову репутацію. Цивільний кодекс України надає особі право на відповідь та спростування недостовірної інформації. У цифровому середовищі така проблема набуває особливої гостроти, оскільки інформація, одного разу поширена у мережі, може залишатися доступною значний час і впливати на подальше навчання, професійні контакти та суспільне сприйняття людини.

Є й соціальний наслідок, який складніше виміряти гривнями чи кількістю годин громадських робіт. Булінг руйнує довіру між студентами. Він змушує людину замикатися, уникати спілкування, боятися аудиторії, студентської групи або цифрових чатів. Через це страждає не лише конкретна особа. Змінюється весь мікроклімат академічної групи.

Саме тому мовчання свідків теж має значення. Учасник освітнього процесу, який бачить приниження іншої людини, не повинен сприймати це як чужу справу. Чинний Порядок реагування МОН прямо орієнтує заклади освіти на формування ненасильницької моделі поведінки, культури діалогу та активного запобігання насильству.

Студентське життя має бути часом дорослішання, професійного становлення, нових знайомств, навчання і відкриття власних можливостей. Університетська аудиторія не повинна ставати місцем, де хтось боїться зайти через можливе приниження. Студентський чат не повинен перетворюватися на простір публічного цькування. Відмінність у характері, зовнішності, поглядах, успішності, соціальному статусі чи поведінці не дає нікому права принижувати іншу людину.

Тому Тиждень протидії булінгу є хорошою нагодою ще раз сказати студентам важливі слова. Поважати іншу людину потрібно не тому, що поруч студент, викладач, керівник групи або адміністрація. Поважати іншу людину потрібно тому, що її гідність охороняється правом і має залишатися недоторканною в будь-якому студентському середовищі.

Студент має право на повагу, безпеку та захист від насильства. Але разом із правами приходить і відповідальність за власні вчинки. Кожен студент повинен розуміти, що слова, дії, повідомлення в соціальних мережах чи поведінка в колективі можуть мати не лише моральні, а й правові наслідки. Університет чи інший заклад освіти є спільнотою, у якій кожен відповідає за те, яку атмосферу він створює навколо себе.

Булінг не повинен ставати нормою студентського життя. Мовчання не вирішує проблему. Приниження не є способом побудови колективу. А правова культура починається з простого розуміння того, що свобода кожної людини закінчується там, де починається незаконне посягання на права, гідність і безпеку іншої.

Хотілося б, щоб ці слова залишалися важливими не лише протягом Тижня протидії булінгу. Поважати одне одного, не принижувати, не мовчати, коли поруч чинять насильство, і знати свої права та обов’язки потрібно щодня. Саме з таких простих речей починається правова культура, а разом із нею і справжня культура студентського життя.

З метою моніторингу рівня обізнаності студентів щодо булінгу, оцінювання безпеки студентського середовища та визначення потреб у подальшій профілактичній роботі проведено анонімне опитування «Стоп булінг: безпечне освітнє середовище».

За результатами опитування встановлено, що 92,3% студентів добре розуміють поняття булінгу, ще 7,7% — приблизно розуміють його зміст. Усі респонденти (100%) зазначили, що булінг може відбуватися в Інтернеті та соціальних мережах. Студенти загалом правильно визначають основні прояви булінгу: образи та приниження, поширення чуток, погрози, фізичне насильство, ізоляцію, кібербулінг та пошкодження майна. 88,5% респондентів оцінюють своє відчуття безпеки в студентському колективі на 4–5 балів із 5, середній показник становить 4,31 бала. Водночас зафіксовано окремі відповіді з оцінками 1 та 3, що свідчить про необхідність подальшого моніторингу психологічного комфорту студентів.

Рівень упевненості студентів у можливості отримати допомогу в НАТІ також є достатньо високим: 77,0% оцінили його на 4–5 балів, середній показник становить 4,08 бала з 5.

Позитивним є високий рівень готовності студентів реагувати на випадки булінгу: 96,2% респондентів готові або скоріше готові втрутитися чи повідомити відповідальну особу, якщо стануть свідками булінгу.

Серед заходів, які студенти вважають доцільними, найчастіше називалися психологічні заняття, тренінги, тематичні лекції, анонімні опитування, інформаційні кампанії, консультації фахівців та виховні заходи. У відкритих відповідях також висловлювалися пропозиції щодо формування дружньої атмосфери, взаємоповаги, більшої уваги до проблеми булінгу та створення можливості анонімного звернення по допомогу.

Результати опитування свідчать, що студенти загалом оцінюють освітнє середовище НАТІ як безпечне та комфортне, мають достатній рівень обізнаності щодо булінгу та демонструють готовність реагувати на його прояви.

Водночас доцільно продовжити роботу за такими напрямами: підвищення поінформованості студентів про конкретний алгоритм звернення по допомогу, проведення профілактичних тренінгів і тематичних заходів, розвиток культури взаємоповаги та толерантного спілкування, забезпечення можливості анонімного повідомлення про проблемні ситуації та регулярний моніторинг психологічної безпеки студентського середовища.

Важливою складовою заходу стала інтерактивна частина, проведена Степновою Єлізаветою, фахівчинею з молодіжної роботи Комунального закладу «Ніжинський молодіжний центр».

Для студентів було проведено інтерактивну гру «Котики проти», під час якої учасники відповідали на запитання та обговорювали різні ситуації, пов’язані з булінгом, взаємоповагою, особистими межами, безпечною комунікацією та поведінкою в студентському колективі.

Запитання гри спонукали студентів замислитися над тим, де проходить межа між жартом і приниженням, як розпізнати булінг, як діяти, якщо ти став свідком цькування, чи потрібно повідомляти про такі випадки та до кого можна звернутися по допомогу.

Особлива увага приділялася розумінню того, що відповідальність за безпечне середовище лежить не лише на адміністрації чи окремих фахівцях. Кожен учасник студентського колективу своїми словами та вчинками впливає на атмосферу в групі.

Інтерактивний формат дозволив студентам не лише отримати необхідну інформацію, а й висловити власну думку, проаналізувати запропоновані ситуації та разом визначити конструктивні моделі поведінки.

Гра стала практичним продовженням інформаційної частини заходу та допомогла у доступній формі актуалізувати питання поваги, особистої відповідальності, взаємопідтримки та протидії булінгу.

Проведення такого заходу є особливо важливим для студентів першого курсу, адже саме на початку навчання формується нове студентське середовище, культура взаємодії та правила спілкування в колективі. Захід допоміг першокурсникам краще зрозуміти, що таке булінг, як відрізнити його від звичайного конфлікту, які наслідки можуть мати прояви цькування та куди звертатися по допомогу. Важливо, щоб із перших днів навчання студенти усвідомлювали цінність взаємоповаги, особистої гідності, безпечної комунікації та відповідальності за власні слова й вчинки. Саме така атмосфера є основою здорового, безпечного та комфортного студентського середовища.

Дмитро Кузьмін, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

Ольга Безпала, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін