ДО ДНЯ МАТЕРІ: РУШНИК МАТЕРИНСЬКОЇ ДОЛІ

Материнство — це не лише початок життя, а й безперервна передача цінностей, досвіду та духовної сили від покоління до покоління. Саме через матір формується світогляд дитини, закладаються основи культури, моральності та відповідальності. У цьому вимірі жінка постає берегинею родини, джерелом культурної тяглості, хранителькою традицій і провідницею духовних сенсів, які визначають розвиток суспільства.

Цьогоріч до Дня матері студентський актив науково-популярної студії «Знаймо і пам’ятаймо нашу історію» (керівник — к.і.н., старший науковий співробітник Тетяна Шахрай) представив відеопроєкт, у якому органічно поєднано історію, українську пісню та глибокий символізм материнства.

Проєкт є логічним продовженням традиції, започаткованої у 2025 році в межах ініціативи «Місія крізь століття: сила, мудрість, вплив». Тоді звернення до постатей жінок-державниць вийшло за межі культурно-просвітницького заходу й отримало ґрунтовне наукове осмислення.

Важливим підґрунтям цієї роботи стали матеріали Міжнародної науково-практичної конференції  «Актуальні аспекти сталого розвитку в умовах глобальних викликів»
(м. Ніжин, 12 червня 2025 р.), приуроченої до 130-річчя від дня заснування закладу освіти. У межах конференції було висвітлено роль українських жінок у дипломатії, культурному діалозі та формуванні європейського простору.

Закономірним продовженням цієї діяльності стала наукова співпраця викладача і студентів, яка поступово утверджується як добра академічна традиція. Такий формат забезпечує наступність дослідницьких ідей, поєднання наукового досвіду та молодіжної ініціативи.

Під керівництвом  Тетяни  Шахрай — керівника студії «Знаймо й пам’ятаймо нашу історію» — студентами було підготовлено й опубліковано наукові дослідження: «Дипломатія, гендерна рівність та інституційна стійкість: українські впливи в Османській імперії у парадигмі сталого розвитку» (Богдан Помаз), де проаналізовано роль українок у збереженні культурної ідентичності та реалізації політичного впливу в іншокультурному середовищі; «Доньки Ярослава Мудруго на престолах Європи: дипломатія династичних шлюбів як інструмент культурного діалогу та сталого розвитку» (Микола Висовень та Артем Харченко), де обґрунтовано значення династичних зв’язків як ефективного механізму міждержавної комунікації та культурного обміну.

Таким чином, поєднання освітньої, наукової та просвітницької діяльності стало основою для подальшого розвитку ініціативи. Продовжуючи й плекаючи цю традицію, актив студії підготував символічний відеопроєкт до Дня матері — «Рушник материнської долі».

У центрі відеопроєкту постать Анни Ярославни — символ поєднання материнства і державницької місії. Особливої символічності надає історичний факт: 19 травня вона стала королевою Франції — дата, що змістовно перегукується з ідеєю Дня матері як свята життя, любові й спадкоємності поколінь.

Королева Анна  не лише представляла Київську Русь у європейському політичному просторі, а й активно впливала на державне управління Франції, підписуючи офіційні документи як «Anna Regina». Вона привезла до королівства багатий культурний посаг, що сприяв зміцненню міжнародних зв’язків і поширенню освітніх та духовних традицій (за однією з версій, з її ім’ям пов’язують Реймське Євангеліє).

Водночас у проєкті особливий акцент зроблено на її ролі матері. Анна Ярославна виховала синів, серед яких — король Франції Філіпп І, продовжувач державницької традиції. Наступною символічною “ниткою” цього історичного рушника стала її донька — Едігна, яка обрала шлях духовного служіння, утверджуючи християнські цінності, милосердя та віру. За однією з версій, дев’ятнадцятирічна Едігна залишила королівський палац і вирушила в дорогу, маючи намір дістатися Києва — землі, про яку багато чула від своєї матері, Анни Ярославни. Вона оселилася у баварському селі Пух, де понад 30 років жила в стовбурі старої липи, як у келії. Її життя стало прикладом глибокої віри, жертовності та внутрішньої сили, а у 1600 році Католицька церква визнала її блаженною, а липу — сакральною пам’яткою.

Так, від матері до дітей, від покоління до покоління простягається невидимий рушник історії. У ньому — любов і мудрість, державність і духовність, сила і тиша жіночого впливу. Пісня «Два кольори» підсумовує головну ідею проєкту: життя — це поєднання любові й випробувань, радості й смутку, що, мов нитки, переплітаються у людській долі.

Таким чином, проєкт «Місія крізь століття: сила, мудрість, вплив» постає як цілісне поєднання науки, історії та мистецтва, утверджуючи ідею про незмінну роль матері — берегині пам’яті, культури й духовної сили, що формує майбутнє крізь століття.

Водночас важливо підкреслити, що такий поетапний формат роботи — збирання історичного матеріалу, науковий пошук, підготовка відеопроєкту та ретельно продумана пісенна добірка  (художній керівник Наталія Панас) — сприяє формуванню у студентів дослідницьких компетентностей, розвитку критичного мислення та творчого підходу до осмислення історії.

Подібна діяльність не лише поглиблює знання, а й формує ціннісне ставлення до національної спадщини, розуміння тяглості історичних процесів і ролі особистості в них. Саме через таку інтеграцію науки, культури й мистецтва відбувається живий діалог поколінь, у якому минуле стає основою для усвідомлення сучасності та відповідальності за майбутнє.

І ПОКИ З ПОКОЛІННЯ В ПОКОЛІННЯ ПЕРЕДАЮТЬСЯ ПІСНЯ, СЛОВО, МАТЕРИНСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ Й ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ — ЖИТИМЕ НАША КУЛЬТУРА, НАША ДЕРЖАВНІСТЬ І НАША ДУХОВНА СИЛА.

Тетяна Шахрай, завідувач лабораторії національно-
патріотичного виховання та міжнародних зв’язків