ТВОРЧА ПРОГРАМА СТУДЕНТІВ ІНСТИТУТУ «ГОЛОСІЇВСЬКА ВЕСНА – 2026»: «НАТХНЕННІ КЛАСИКОЮ – ЗАГАРТОВАНІ ВІЙНОЮ»

Цього року XLІІ Міжнародний фестиваль художньої творчості «Голосіївська весна – 2026» об’єднав талановиту молодь під символічним гаслом: «Натхненні класикою – загартовані війною». Колектив ВП НУБіП України «Ніжинський агротехнічний інститут» представив змістовну мистецьку програму, сповнену поваги до національних традицій.

Концептуальною основою виступу стали ідеї класичної української літератури, зокрема казково-фантастичної повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом» із збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1832). Постановка «На Святвечір до Вакули і Оксани» стала цілісним мистецьким задумом, що об’єднав різні сценічні складові в єдину художню дію: театральну гру, сольний спів, вокальний квартет і дует, хореографію, а також декоративно-ужиткове мистецтво, представлене через відтворення давніх ремесел у театралізованій мінісценці «Тепло ремесла: нитка, що єднає покоління».

Програма вирізнялася низкою цікавих та несподіваних художніх рішень: образ Миколи Гоголя було майстерно втілено через сценічний костюм та акторську подачу, що надало виступу особливої атмосферності та глибини.

Серед яскравих елементів варто відзначити святвечірній стіл, підготовлений зусиллями студентів, який став важливою деталлю відтворення народних традицій. Автентичні українські костюми учасників додали сценічній дії виразного колориту та підкреслили етнографічну достовірність постановки.

Особливе місце посіла мінісценка «Тепло ремесла: нитка, що єднає покоління». У ній декоративно-вжиткове мистецтво постало як невід’ємна частина народного життя, органічно вплетена у сценічну дію. Глядачі мали змогу простежити послідовне відтворення традиційних ремесел: від прядіння вовни Оксаною за допомогою веретена та кужелі, через роботу на ткацькому верстаті, де з ниток постало рядно, до завершального етапу – оздоблення тканини природними барвниками: жовтого – з рослин (нагідок, цибулиння) та блакитного – з вайди, що символічно уособлюють небо і пшеничне поле.

У театралізованій постановці через дії та розповідь Вакули показано багатогранність народних ремесел – від обробітку вовни до художнього оздоблення тканини. Його слова оживлюють традиційний побут і підкреслюють цінність праці, зокрема розкриваючи шлях вовни: від стриження овець і підготовки сировини – до створення нитки та тканини. Герой дарує Оксані дерев’яну вибійку зі стародавнім чернігівським орнаментом, акцентуючи увагу на цьому ремеслі як давньому способі декорування.

Підготовка до виступу мала виразний пізнавальний і виховний характер, сприяючи формуванню національної самосвідомості, гордості за український народ та усвідомленню його вагомого внеску у скарбницю світової культури. Студенти не лише працювали над сценічними образами, а й у межах науково-популярної студії «Знаймо й пам’ятаймо нашу історію» досліджували історію традиційних ремесел. Зокрема, вони дізналися, що в Україні ще на початку ХХ ст. у селі Левинки (Чернігівська область) під час археологічних розкопок могильників слов’ян-сіверян було виявлено зразки вибійчаних тканин X-XI ст., тоді як широке поширення цієї технології датується XII-XIII ст. Саме цей аспект став своєрідною родзинкою художньої постановки Таке живе відтворення культурної спадщини сприяє не лише її збереженню, а й сучасному переосмисленню через сценічну практику.

Програму доповнили музичні та хореографічні номери. Пронизливе виконання «Щедрика», поєднання вокального квартету «Гармонія» та хореографічного ансамблю «Ритми волі» у композиції «Ішло дівча лучками», а також дуетне виконання колядки «Нова радість стала» об’єднали учасників і присутніх у спільному прагненні миру та злагоди.

Аудіовізуальне мистецтво – музичний супровід, сценічне звучання та візуальні акценти – посилило емоційне сприйняття та дозволило створити цілісний художній простір театралізованої постановки в Музеї хліба нашого інституту. Унікальний музейний простір, наповнений автентичними експонатами, ніби ожив і постав живим середовищем, у якому традиція відчувалася серцем: українська піч і святково накритий стіл відтворювали атмосферу Святвечора, жито й пшениця навіювали образи безкраїх полів, а народні ремесла оживали поруч – за ткацьким верстатом і прядкою, створюючи атмосферу українського життя та даруючи відчуття тепла і нерозривного зв’язку з корінням.

Реалізація виступу стала результатом злагодженої роботи студентів і працівників інституту. Над постановкою працювали: завідувач лабораторії національно-патріотичного виховання та міжнародних зв’язків, керівник науково-популярної студії «Знаймо та пам’ятаймо нашу історію» Тетяна Шахрай, художня керівниця Наталія Панас, хореограф Ганна Покрасьон, фото- та відеомонтаж – провідний фахівець Олена Трущенкова.

У постановці взяли участь студенти різних факультетів та курсів, для яких звернення до класики й народних традицій стало не лише творчим завданням, а й важливим досвідом осмислення власної культурної спадщини. Сила української культури відчувається у її живій пам’яті та здатності об’єднувати людей і покоління, а звернення до традицій сприяє їх збереженню та спадкоємності. Українське слово, пісня і звичаї залишаються тим, що підтримує та допомагає відчувати зв’язок із власним корінням і майбутнім.

НЕСЕМО КРІЗЬ ВИПРОБУВАННЯ СИЛУ ТРАДИЦІЙ ТА НЕЗЛАМНІСТЬ ДУХУ!

Ольга Панченко, заступник директора
з науково-педагогічної роботи,
гуманітарної освіти та міжнародних зв’язків