ВІДДАЄМО НЕОПЛАТНИЙ БОРГ

15 років тому, 10 листопада, тодішній Президент України Віктор Ющенко від імені всього українського народу в указі №945/2006 сказав довгоочікувані слова: «З метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підтримку ініціативи громадських організацій і Міністерства праці та соціальної політики України постановляю: установити в Україні День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який відзначати щорічно 14 грудня, у день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС».

І хоча ціною неймовірних людських зусиль ця унікальна захисна споруда була зведена у рекордно короткий строк – за 206 днів, – сучасній українській державі знадобилось аж довгих 20 років, щоб офіційно вшанувати величний подвиг тих людей, які своїми руками врятували всю планету.

Адже тоді, 26 квітня 1986 року, у Чорнобилі не просто щось вибухнуло, ні, під загрозою винищення опинилося ціле людство, бо з бетонних обіймів на волю вирвався не такий уже й мирний атом. Реактор було повністю зруйновано і в довкілля викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся викид потужністю 300 Хіросім. На думку багатьох, ця подія та офіційна реакція на неї, що була продемонстрована Москвою, стала однією з причин розпаду СРСР.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. До ліквідації цих наслідків було залучені тисячі фахівців різних професій! Отримуючи великі дози опромінення, інженери, будівельники, шахтарі, енергетики, водії, військові, лікарі – усі, хто пішов тоді не тільки за наказом, а й за покликом серця, зупинили невидимого і дуже підступного ворога. Працювали вахтовим методом – приїздили одні, отримували максимально допустиму дозу радіації і поверталися, а на зміну приїздили інші. За неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тисяч осіб.

У перші дні основні зусилля спрямували на зниження радіоактивних викидів зі зруйнованого реактора і запобігання ще серйознішим наслідкам.

Довкола четвертого блоку був побудований бетонний об’єкт «Укриття».

У 2019 році над ним було завершено встановлення нового саркофага. Цей безпечний конфайнмент розрахований на 100 років і покликаний забезпечувати захист навколишнього середовища від подальшого потрапляння до нього радіоактивних речовин, а також належні умови для безпечного демонтажу старого укриття і зруйнованого реактора і видалення радіоактивних матеріалів.

У цьому ж році американська розвідка розсекретила Звіт про Чорнобильську катастрофу. За її даними в перші дні катастрофи в офіційних документах СРСР число загиблих внаслідок техногенної катастрофи було зменшено в 50 разів, а всі, хто були поруч з четвертим енергоблоком, або загинули відразу, або отримали смертельну для людини дозу радіації.

Нині пам'ятники ліквідаторам і жертвам Чорнобильської аварії є в дуже багатьох містах України та навколишніх держав.

Ядерна стихія породила величезну кількість проблем. З плином часу вони змінюються, трансформуються, але не зникають.

У житті українців Чорнобиль є і буде незагойною раною. Цей день вкотре нагадує про важливість особливих заходів безпеки у сфері атомної енергетики. Адже світ такий крихкий, а людство, впроваджуючи винаходи, має бути пильним, щоб не знищити планету.

Ми в неоплатному боргу перед героями-чорнобильцями, які захистили теперішні й прийдешні покоління від радіаційного лиха. Схиляємо голови в пошані перед кожним, чиє життя та здоров’я забрав невидимий ворог – смертоносне радіоактивне випромінювання.