1939 – 1945 ПАМ’ЯТАЄМО, ПЕРЕМАГАЄМО

Пам’ятаємо, перемагаємо. Саме цими словами Україна вшановує всіх полеглих у Другій світовій війні. Як зазначає Український інститут національної пам'яті, новий зміст відзначення пам’ятних днів 8 й 9 травня охоплює:

• переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого;
• рівне вшанування пам'яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства всіх Об'єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін.);
• перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь ушанування війни.

Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам'яті та примирення, є квітка червоного маку – загальноприйнятий у світі символ відзначення пам'ятних днів Другої світової війни. Гаслом обох пам'ятних днів є «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».

Новий зміст Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом ми засвоїли пройшовши через гостре військово-політичне протистояння із кремлівським агресором. На жаль, сьогодні ця сумна і велична подія використовується у якості ідеологічно-пропагандистської зброї нашим північно-східним сусідом. Однак наше завдання полягає у тому, щоб незважаючи на радянські історичні міфи, вести чесний діалог щодо складних сторінок минулого.

Події цієї війни торкнулись безпосередньо і нашого навчального закладу. Учні, викладачі та випускники Ніжинського технікуму механізації сільського господарства уславили своє ім’я участю у бойових діях на всіх фронтах.

У перші дні ворожого вторгнення директор В.А. Рябко призваний до лав Червоної Армії і служив у 304-й стрілецькій дивізії заступником командира батальйону. Дивізія вела бойові дії в складі Південно-Західного фронту. Загинув Василь Андрійович 31 липня 1942 року під Сталінградом у районі річки Дон.

У пам’яті вдячних нащадків залишаться імена учасників бойових дій, викладачів та учнів нашого навчального закладу: старшого лейтенанта Я.П. Бичкова, старшого лейтенанта ветслужби Я.М. Бублика, гвардії капітана В.С. Горбача, єфрейтора В.М. Грищенка, старшого сержанта М.А. Галицького, сержанта В.І. Дзюбака, єфрейтора Г.Ю. Дубровного, гвардії рядового С.М. Дяченка, рядового М.А. Заборовського, старшини П.Г. Корольова, гвардії рядового М.В. Кошового, лейтенанта І.В. Литвинця, гвардії рядового С.М. Могили, старшого лейтенанта Ф.О. Молявка, молодшого лейтенанта М.П. Пінчука, молодшого лейтенанта К.П. Пищика, сержанта М.І. Радняного, старшого лейтенанта І.Д. Рибкіна, сержанта П.Г. Сірика, гвардії лейтенанта С.Г. Сиротенка, гвардії рядового А.Я. Сурмачевського, гвардії капітана Б.І. Тимоніна, гвардії рядового Ф.Ф. Шабаса; учасників партизанського руху на Чернігівщині: П.М. Дуб'янського, С.Ф. Остапенка, М.С. Слісаренка, Т.Ф. Бевза.

Безперечно, ми згадуємо Миколу Петровича Прудкого та Миколу Андрійовича Ісаєнка. М.П. Прудкого після другого курсу призвали в армію і направили на навчання в танкове училище. З березня 1942 р. він воював як командир розвідувального взводу в 89-й танковій бригаді й загинув у червні 1944 року. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно посмертно.

М.А. Ісаєнко, випускник технікуму, воював на Ленінградському та Третьому Українському фронтах. За мужність і героїзм, виявлені в боях на території Чехословаччини, командиру 2-ї танкової роти 177-го танкового полку 64-ї механізованої бригади старшому лейтенантові М.А. Ісаєнку 15 травня 1945 р. присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Перед фасадом навчального закладу знаходяться могили воїнів-визволителів. Тут упокоїлись лейтенант С.П. Моховий та гвардії майор І.Л. Хайтович.

Народ України заплатив дуже високу ціну за перемогу у тій страшній війні. І саме пам’ять про ті жертви, про ту війну сьогодні робить нас нацією, яка понад усе цінує мир, хоче жити і працювати у мирі, достатку, у добрі. І ми обов’язково цього досягнемо. У пам’ять про наших захисників, в ім’я щасливого майбутнього нас самих, наших дітей і онуків!