Захист творчо-пошукових робіт здобувачів вищої освіти

25 листопада з дисципліни Економіка світового сільського господарства по кафедрі менеджменту та аграрної економіки було проведене заняття для студентів групи БА 191 у форматі захисту індивідуальних творчо-пошукових робіт. Його мета – проаналізувати економіку сільського господарства різних країн світу, порівняти їх між собою та відповідно до розвитку вітчизняного агарного сектору.

Протягом заняття студенти поринули в атмосферу сільського господарства Франції, США, Індонезії, Бразилії, Китаю. Основними показниками для аналізу були Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) (використовується ПРООН для відображення досягнень країн у трьох ключових сферах життя: здоров’я та безпека, освіта і рівень життя), Глобальний індекс продовольчої безпеки (ГІПБ) (включає в себе чотири складові компоненти: економічна та фізична доступність продовольства, якість та безпечність, природні ресурси та стійкість), особливості природно-кліматичних умов, забезпеченість населення власною продукцією, спеціалізація виробництва продукції рослинного та тваринного походження, експортно-імпортні операції сільськогосподарської продукції, сальдо зовнішньоекономічної діяльності, ефективність сільськогосподарського виробництва.

Протягом заняття використовувалися різні методи інтерактивного навчання – спосіб взаємодії усіх учасників навчально-виховного процесу, під час якого слухачі перестають грати пасивну роль і активно долучаються до роботи: відпрацювання навичок, інтерактивні презентації, дискусії, мозкові штурми, аналіз ситуацій.

Євгенія Демидова доповіла про рівень сільськогосподарського виробництва Франції. Країна займає 26 місце за ІРЛП (Україна займає 74 місце з рівнем ІРЛП – 0,779) та 17 місце – за ГІПБ (Україна знаходиться на 54 сходинці). Зауважила, що Франція є одним із провідних виробників сільськогосподарської продукції у світі. Посідає 1-ше місце в ЄС за виробництвом зерна, молока, цукрового буряку та 2-ге за виробництвом м’яса (переважно білого) та картоплі (після Німеччини), винограду та виробничої продукції (після Індії). Основними виробниками товарної продукції є фермери, які працюють на невеликих ділянках площею 20-25 га. Через достатній внутрішній ринок овочевої продукції та, відповідно, доступний рівень цін, обсяги її споживання населенням щороку зростають, на відміну від України, де дана динаміка має негативну тенденцію.

Владислава Сердюк познайомила аудиторію з сільським господарством США. Сполучені Штати Америки – одна з найрозвинутіших країн, носить титул найбільшої економіки, друга у рейтингу світових лідерів, третя за рівнем інноваційності. За ІРЛП США зі значенням 0,926 займають 17 місце у світі і входять до країн з високим рівнем ІРЛП. Країна займає 11 місце за ГІПБ. Для сільського господарства США характерні високий всезростаючий рівень розвитку капіталістичних відносин, тобто економічна система виробництва та розподілу, заснована на принципах приватної власності, особистої ініціативності, ефективності використання наявних ресурсів, максимізації прибутку; різко виражений товарний характер виробництва, тобто така система організаційно-економічних відносин, за якої корисні продукти створюються для їхнього продажу на ринку, а не для власного споживання; висока продуктивність праці та яскраво виражена порайонна спеціалізація.

Традиційним підприємством аграрного сектора США була «сімейна» ферма, проте вони не витримують конкуренцію і розорюються. «Годують» США великі господарства з найманою робочою силою. 15% господарств дають майже 83% всієї сільськогосподарської продукції.

Анна Сергієнко проаналізувала сільське господарство Бразилії. Країна займає 84 місце за рівнем ІРЛП та 50 місце за ГІПБ. Бразилія нині є четвертим найбільшим виробником продуктів харчування у світі після Китаю, Індії та Сполучених Штатів, виготовляючи 36 видів товарів і першою з експорту сої, цукру, кави, курятини, м’яса та апельсинового соку. Особливістю збирання цукрової тростини в Бразилії є ручний характер праці, оскільки тоді процес виробництва є економічно вигіднішим. Через несприятливі природно-кліматичні умови вирощування Бразилія є імпортером пшениці.

Країна займає 2 місце в світі в рейтингу за кількістю поголів’я молочних корів (після Індії).

Микола Сірик повідомив про сільське господарство Індонезії. Країна займає 107 місце за ІРЛП і 65 місце за ГІПБ. Традиційними культурами для Індонезії є прянощі та рис. На початку XVIII ст. голландці завезли в країну кавове дерево. Упродовж тривалого часу кава, цукрова тростина, а з початку XX ст. гевея, були одними з найбільш прибуткових культур. В східній частині Яви вирощують кукурудзу, маніоку, солодку картоплю, арахіс, сою, тютюн. Надзвичайно розпоширене утримання гусей, індиків, качок та курей.

Ілля Булавін проаналізував рівень сільськогосподарського виробництва Китаю. ІРЛП країни – 85 місце. ГІПБ – 39 місце. Відмітив, що на сільське господарство у структурі ВВП припадає 15%. Площа орних земель становить 100 млн га, тобто 0,08 га в розрахунку на одного жителя і 0,29 га на кожного працюючого в аграрному секторі. Основною продукцією рослинництва є рис, пшениця, просо, гоалян, ячмінь, гречка, соя, бавовник, тютюн, ріпак, арахіс, чай, картопля. Основною продукцією тваринництва є свині, домашня птиця, шовкопряд, бджоли, яки. За експортом меду Китай посідає друге місце у світі.

Творчо-пошукова робота студентів є поглибленням навчального процесу і організовується з метою закріплення, узагальнення отриманих знань з вивченої дисципліни. Вона є одним із важливих засобів підвищення якості підготовки і професійного виховання фахівців з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності сучасні досягнення.