МІСЯЧНИК ПРАВОВИХ ЗНАНЬ. СВІТ ПРАГНЕ БУТИ ДОБРІШИМ

2 жовтня у світі щорічно відзначається Міжнародний день ненасильства.

Свято з’явилося у 2007 році. Тоді, 15 липня, на черговій асамблеї ООН було проголошено відповідне рішення. Обрано дату для нього невипадково. Адже саме 2 жовтня 1869 року народився Махатма Ганді, який був не просто лідером руху за незалежність Індії, а й основоположником ненасильства у глобальному вимірі.

У резолюції ООН сказано, що Міжнародний день ненасильства служить додатковим приводом для того, щоб «пропагувати ненасильство, зокрема шляхом освітньої і суспільно-роз’яснювальної роботи». У документі підтверджується «універсальна значимість принципу ненасильства», а також бажання «затвердити культуру світу, терпимості, розуміння та ненасильства».

Тож головною ідеєю цієї дати є поширення ненасильницьких методів розв’язання конфліктів та утвердження принципів миру, толерантності та гармонії. Ненасильство – це не лише відсутність фізичного насильства, але й відмова від будь-якої агресії в думках і діях. Шкода тільки, що у росіян здатність до такої  відмови, як свідчить наше криваве сьогодення, біологічно не передбачена.

Коли сам Акт про створення Міжнародного дня ненасильства вносили на розгляд в ООН, виголосили таку аргументацію: «широкий і різноманітний спектр творців документа є відображенням почуття глибокої поваги до Махатми Ганді, а також неминущого значення його філософських поглядів». Це лише підкреслює, наскільки Міжнародний день ненасильства важливий у наш час.

Раніше, до великої війни, поняття «насильство» усвідомлювалось у суспільстві лише на, так би мовити, побутовому рівні. Йшлося здебільшого про домашнє насильство, емоційне насильство або про так зване дисциплінарне насильство, коли дорослі дозволяли собі «виховувати» дітей через примус.

Держава і реагувала відповідно: були прийняті нормативно-правові акти, які успішно працюють і нині. Це: Закон України від 04 січня 2018 року (із змінами) "Про запобігання та протидію домашньому насильству"; Указ Президента України 21 вересня 2020 року № 398/2020 "Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства"; Постанова КМУ від 22 серпня 2018 року № 655 (із змінами) "Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі"; Постанова КМУ від 22 серпня 2018 року № 658 (із змінами) "Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі".

Тепер же зрозуміло, що для того, щоб здолати подібні ганебні насильницькі пережитки, країні не потрібно піднімати цілу армію, зміцнювати економіку, кувати разючу зброю. Достатньо кожному просто стати перед своєю совістю, глянути собі в очі – і або стати людиною, або понести заслужену відповідальність.

А от із насиллям, яке принесли на нашу землю криваві зайди з московії, – значно складніше. Адже про совість  тут не йдеться зовсім. Тому й закони сьогодні працюють інші, такі, які сприяють  тому, що жертва брутального нападу не підставляє мовчки іншу щоку, а знаходить у собі духовні, моральні, ментальні ресурси і активно обстоює свою гідність. Варто назвати такі Закони України, як «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 № 1702-IX, «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII зі змінами, «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII тощо.

В усіх щорічних звітах ЮНІСЕФ зазначається, що «кожна дитина має зростати у безпеці. Жодна дитина не має страждати від насильства». А натомість сьогодні тисячі й тисячі українських дітей втрачають батьків, піддаються депортаціям, поневіряються під московитською окупацією. Мало того загарбники активно «промивають їм мізки», навчаючи ненавидіти свою Батьківщину, роблячи з них нових яничарів.

За останні три дні ворог десятки разів обстрілював Чернігівщину. Вибухи гриміли у 13 населених пунктах області. Ворожі дрони атакували й Ніжинський район. А у наших сусідів, на Сумщині, позавчора, у ніч на 30 вересня, росіяни завдали прицільного удару безпілотником по житловому будинку у селі Чернеччина Краснопільської громади. Загинуло подружжя з двома маленькими дітьми. І це лише один із тисяч прикладів.

Отже, насилля триває, і за доказами далеко ходити не треба.

А протистояти цьому злу можна тільки спільними зусиллями, загальнонаціональною незламністю, твердою впевненістю всіх і кожного у справедливості нашої справи та у невідворотності нашої перемоги.  Це має бути монолітна всеукраїнська стіна, і чим сильніше в неї битиме бандитський рашистський кулак, тим болісніше буде йому самому.