Симон Петлюра – символ визвольної боротьби України

22 травня 2026 року виповнюється 145 років від дня народження Голови Директорії УНР та Головного отамана військ і флоту УНР Симона Петлюри. Також 25 травня цього року виповнюється 100 років від дня його загибелі.

Симон Петлюра належить до числа найвизначніших діячів Української революції 1917–1921 рр. Його ім’я нерозривно пов’язане з боротьбою за незалежність Української Народної Республіки, формуванням українського війська та утвердженням ідеї самостійної держави. Упродовж десятиліть постать Петлюри залишалася предметом гострих політичних суперечок, однак сьогодні його діяльність дедалі більше розглядається як важливий етап українського державотворення.

Симон Петлюра народився 22 травня 1879 р. у Полтаві в родині міщан. Освіту здобував у Полтавській духовній семінарії, де долучився до українського національного руху. Уже в молоді роки він проявив себе як активний громадський діяч, журналіст і публіцист. Його діяльність була спрямована на захист української культури, мови та права українського народу на політичне самовизначення.

Під час революційних подій 1917 р. Петлюра став одним із провідних діячів Центральної Ради. Особливе значення мала його робота у сфері військового будівництва. Як голова Українського генерального військового комітету він займався організацією українських військових частин, вважаючи, що без власної армії неможливе існування незалежної держави.

Після падіння Гетьманату Павла Скоропадського Петлюра став одним із керівників Директорії УНР, а згодом — Головним Отаманом військ і фактичним керівником республіки. На його долю випав надзвичайно складний період: боротьба одночасно проти більшовиків, білогвардійців, польських і інших військових сил. Попри важкі умови, уряд УНР намагався зберегти українську державність і міжнародне визнання України.

Одним із важливих напрямів діяльності Петлюри була не лише військова, а й культурна дипломатія. У 1919 р. за його ініціативою було створено Українську республіканську капелу під керівництвом Олександра Кошиця та Кирила Стеценка. Її гастролі в Європі та Америці стали важливим інструментом популяризації України у світі. Саме завдяки цим виступам світ почув знаменитий «Щедрик» Миколи Леонтовича, який згодом став всесвітньо відомим твором. Українська хорова капела демонструвала європейській та американській аудиторії високий рівень української культури, спростовуючи російські імперські твердження про «неіснування» української нації. Гастролі капели мали величезний успіх, а французька преса називала український хор доказом високої культури українського народу. Таким чином Петлюра прагнув здобути міжнародну підтримку української державності не лише дипломатичними переговорами, а й через культурний вплив.

Поразка Української революції змусила Петлюру емігрувати. Останні роки життя він провів у Польщі, а потім у Франції. Навіть в еміграції Петлюра не припиняв політичної діяльності, підтримував українські організації та продовжував інформаційну боротьбу за незалежність України. 25 травня 1926 р. Симон Петлюра був убитий у Парижі. Його смерть стала великою втратою для українського визвольного руху.

Історичне значення постаті Симона Петлюри полягає насамперед у його послідовній боротьбі за незалежну українську державу. Він став символом українського державництва початку ХХ ст., а його діяльність заклала важливі традиції української армії та національної політики. Попри складні обставини та поразку революції, ідея української державності, яку відстоював Петлюра, збереглася й стала основою майбутнього відновлення незалежності України у 1991 р.

Сьогодні постать Симона Петлюри повертається до української історичної пам’яті як одного з провідників боротьби за свободу і незалежність України. Його діяльність нагадує про важливість державної єдності, національної армії та міжнародної підтримки у боротьбі за суверенітет держави.

Олександр Сидорович, професор кафедри
соціально-гуманітарних дисциплін