ШАГ У ЛІРИЦІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ТА ГРАФІЦІ ГЕОРГІЯ НАРБУТА

У Ніжинському агротехнічному інституті відбулася зустріч зі студентами в межах діяльності науково-популярної студії «Знаймо й пам’ятаймо нашу історію». Подія стала нагодою зануритися у духовну спадщину великого українського поета, художника й мислителя Тараса Шевченка, а також познайомитися з творчістю видатного графіка, нашого земляка Георгія Нарбута — митця, який сформував візуальний стиль української державності.

9 березня за сучасним календарем (за старим стилем — 25 лютого) народився Тарас Шевченко — духовний символ української нації, поет, чиє слово стало голосом свободи й гідності українського народу. Дивовижним і, певною мірою, символічним є те, що цього ж дня народився і Георгій Нарбут — видатний художник-графік, творець української національної айдентики, який сформував візуальну мову української державності, розробивши унікальний стиль державних символів, банкнот, поштових марок і шрифтів. Народившись у селі Нарбутівка, Глухівського повіту Чернігівської губернії (1886), він став справжньою гордістю нашої землі.

Постаті Тараса Шевченка та Георгія Нарбута символічно поєднують слово і образ української культури. Шевченкове слово пробуджувало національну свідомість і стало мовою свободи українського народу, а мистецтво видатного графіка сформувало впізнаваний візуальний код державних символів. Їхня творчість стала духовною та мистецькою основою української ідентичності. Знайомство з цією спадщиною для студентської молоді — не лише пізнання історії, а й усвідомлення власної культурної відповідальності за її збереження й продовження.

Під час зустрічі студенти мали змогу доторкнутися до життєвого й творчого шляху великого поета. Історія життя Тараса Шевченка — це приклад неймовірної сили духу, таланту та любові до України. Як художник він створив близько 1300 мистецьких творів — портретів, пейзажів, автопортретів та ілюстрацій. До наших днів збереглося 835 оригінальних картин і малюнків, що становлять вагому частину культурної спадщини України.

Особливу увагу під час заходу було приділено першому «Кобзарю», виданому 1840 року — невеликій книжечці з восьми поезій, яка започаткувала нову сторінку української літератури. Згодом твори Тараса Шевченка перекладалися багатьма мовами світу, і сьогодні їх знають у більш ніж ста країнах. «Кобзар» став символом духовної сили українського народу.

Студентів особливо зацікавили маловідомі сторінки життя поета. Тарас Шевченко двічі відвідував Ніжин — у 1843 та 1846 роках, зупиняючись у готелі «Не минай» та спілкуючись із місцевою інтелігенцією. Поблизу Ніжина, у селі Липів Ріг, росте майже п’ятисотлітній «Шевченків дуб» — ботанічна пам’ятка. За переказами, близько 1846 року під цим деревом поет відпочивав, гостюючи у родини Макарових, і саме тут міг уперше побачити Ликеру Полусмак, яка згодом стала його нареченою.

Зворушливою сторінкою історії міста стало травневе прощання 1861 року, коли тіло поета перевозили із Санкт-Петербурга до Канева. Жалобна процесія зупинилася в Ніжині, де панахиду відслужили у Преображенській церкві (за іншими даними — Спасо-Преображенському соборі). Численні містяни з глибокою пошаною проводжали труну великого Кобзаря. Ця подія стала першою масштабною українською національною маніфестацією в історії міста.

Особливим акцентом став перегляд відео «Шаг у ліриці Тараса Шевченка та графіці Георгія Нарбута» від студентського активу науково-популярної студії «Знаймо й пам’ятаймо нашу історію» (керівник Тетяна Шахрай). Воно поєднало поетичні рядки Кобзаря та мистецькі роботи нашого видатного земляка-графіка, що дозволило студентам простежити, як «пророче слово» перетікає у візуальний код української нації.

Спадщина цих двох велетнів Слова та Символу вкотре нагадують, що культура — це потужна сила, яка робить народ незламним, а його державність — твердиня з власним неповторним обличчям в очах людства.