ПІД ПОКРОВОМ СОНЦЕСЯЙНОГО ЗНАМЕНА

Здавна різні народи використовували під час змагань певні символи, що мали вказувати місце збору воїнів. Найчастіше це був шматок тканини, прикріплений до списа. На князівських стягах давніх слов'ян зображували богів, тотемні знаки, а після прийняття християнства – Ісуса Христа, різних святих. У 13-му столітті на українських землях стали вживати геральдичні символи на прапорах.

Краю-країні, де зародилася хліборобська цивілізація, притаманні саме сині і жовті фарби. Золотаві хлібні лани і мирне ніжно-блакитне небо над ними, синя дніпровська або морська хвиля і жовтий пісок – усе це зроду-віку складало краєвид нашої землі. Око українця завжди милували і жовті квіти горицвіту, дивини, буркуну, соняшника, і голубі пелюстки цикорію, барвінку, волошки. Навесні, коли відроджується життя, першими з'являються проліски і пшінка – сині й жовті квіти. Жовте (вогонь) і синє (холод) – два полюси буття, але водночас і два кінці осі, навколо якої це буття обертається.

Українське синьо-жовте сполучення є одним із найдавніших у світі. Ритуальну символіку поєднання цих барв пов'язують ще із Великим переселенням народів, яке відбувалося 3000 років до нашої ери. Ці кольори завжди були присутні на прапорах нашої держави різних століть.

Синій і жовтий (золотий) кольори офіційно використовувалися на гербі Королівства Руського з 14-го століття. Вони також уживалися на гербах руських земель, князів, шляхти й міст середньовіччя й раннього нового часу.

Потім на українське прапорництво мав значний вплив розвиток козацтва. Починаючи з 18-го століття полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовлялися з блакитного полотна, на яке жовтою фарбою наносилися хрести, зорі, зброя, постаті святих. Згодом – козак із самопалом у золотому (жовтому) щиті на голубому тлі.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор. Саме після цього випадку синьо-жовтий стяг набував усе більшої популярності в українців.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 року у Росії. Українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під українськими прапорами.

22 березня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши цей прапор символом Української Народної Республіки. Цей же стяг був державним прапором і Української Держави гетьмана Скоропадського. 13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор став і державним символом Західноукраїнської Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 році – у Карпатській Україні.

За поширеними легендами, прапором Української Народної Республіки нібито був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений, хоча переважно використовували варіант із верхньою блакитною смугою, а з жовтою внизу. На початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга законодавчо фіксувалася як блакитна чи синя.

У радянську добу зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, а поява українського прапора в громадських місцях розцінювалася як надзвичайна подія. Органи держбезпеки докладали всіх зусиль, аби виявити й покарати «антирадянські елементи». Патріотів за такі дії засуджували на два роки позбавлення волі.

24 липня 1990 року синьо-жовтий прапор було піднято над Київською мерією. А 24 серпня 1991 року, коли відбулося проголошення Акта про незалежність України, довгоочікуваний державний синьо-жовтий стяг замайорів і над будинком Верховної Ради.

Саме під синьо-жовтим прапором відбулися три революції новітнього часу: «на граніті» та два Майдани, а нині ведеться війна проти російсько-імперської навали на Донбасі та в Криму. Цей прапор піднімали над будівлями Донецького аеропорту впродовж всієї його оборони. Ворог збивав прапори вогнем, але «кіборги» неодмінно поновлювали символ української держави.

18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З того дня під цим прапором почали зустрічати іноземних гостей, складати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

28 січня 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову № 2067-ХХ1 «Про затвердження державним прапором України Національного прапора» (хоча на той час і продовжувала діяти стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). У цій постанові вперше конкретно зазначалося: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

23 серпня 1991 року – після провалу путчу в Москві – група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священником УАПЦ Петром Бойком. Якраз до цієї події й прив'язаний Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України», який значно пізніше був виданий тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою 23 серпня вже 2004 року.

Відтоді ці дві вікопомні дати: День Незалежності України і День Державного Прапора України – нерозривно поєднані.

Державний Прапор України наряду з іншими символами української держави: Державним Гербом України і Державним Гімном України – був узаконений уже й на найвищому юридичному рівні нормою статті 20 чинної Конституції України (прийнятої 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів».

19 листопада 1997 року український прапор вперше було розгорнуто на орбіті Землі українським космонавтом Леонідом Каденюком на борту шатлу «Колумбія» під час експедиції STS-87 на висоті 279 км над Землею. Вдруге український стяг на навколоземній орбіті (висота над Землею 408 км) розгорнув американський астронавт Рендольф Брезнік на Міжнародній космічній станції, який пристикувався до неї на кораблі Союз МС-05 28 липня 2017 року.

Національні символи – це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані служити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості, активної життєвої позиції. Державний прапор України і є саме таким символом, втіленням національної єдності, честі та гідності, адже історія українського прапора віддзеркалює всю історію Української державності – з прадавніх часів і до сьогодні.

Саме «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України», і було встановлено свято Прапора. Згідно із президентським Указом від 23 серпня 2004 року, щороку 23 серпня, о 9 годині, має відбуватися проведення офіційної церемонії підняття Державного Прапора України у населених пунктах України.

Минулого року у Києві в День Державного Прапора встановили флагшток заввишки майже 90 метрів.

Цьогорічні урочистості матимуть певну родзинку: «23 серпня, у День Державного Прапора, в географічному центрі України буде зведено монумент єдності України. В ньому, і одночасно по всій країні, в усіх областях на центральних площах міст державний прапор буде підійматися в небо з гордістю за свої символи і з вірою, що незабаром він замайорить на всіх її суверенних територіях», – розповів нещодавно Президент України Володимир Зеленський.

Географічний центр України, до речі, розташований на Черкащині на північній околиці села Мар’янівка (нинішній Звенигородський район). Він розрахований за усередненими значеннями широти і довготи крайніх північної, південної, західної та східної точок України.

За кілька днів по всій Україні здіймуться тисячі прапорів вільної незалежної країни, яка нині, будуючи своє майбутнє, воює і змушена з кров’ю відриватися від пострадянської імперії, щоб таки нарешті долучитися до омріяної спільноти демократичних європейських держав, символіка якої, так би мовити, за "дивовижним збігом" також є синьо-жовтою.

Олександр Грабовецький,

старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

(огляд за матеріалами сайтів відкритих медіа-ресурсів)