ГУМАНІТАРНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Кожного року з нагоди Міжнародного Дня прав людини, який відзначається світовою громадськістю 10 грудня, кожна демократична держава зосереджується на цій важливій темі. Саме цього дня у далекому 1948 році Організація Об’єднаних Націй ухвалила Загальну декларацію прав людини. Згодом цей документ став основою для ще двох: Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Міжнародного Пакту про економічні, соціальні та культурні права. Відтоді юридична база гуманітарної сфери людства невпинно вдосконалюється.

Не відстає у цьому процесі й Україна. Так, останнім часом набув чинності своєрідний пакет нормативних актів різної юридичної сили, але одного тематичного спрямування. Главою держави підписані два укази: «Про Національну стратегію у сфері прав людини» від 24.03.2021 № 119/2021 та «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про Стратегію людського розвитку» від 02.06.2021 № 225/2021. А урядовим розпорядженням від 14.04.2021 № 366-р схвалена Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.

Національна стратегія у сфері прав людини визначає завдання, спрямовані на впровадження державної політики захисту прав людини в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України: розробити відповідно до міжнародних стандартів комплексну політику щодо соціального, правового захисту осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а саме: створити ефективний механізм доступу до правосуддя осіб, постраждалих внаслідок збройного конфлікту; створити з урахуванням фінансових можливостей держави ефективний механізм відшкодування шкоди життю та здоров’ю, завданої збройним конфліктом; створити з урахуванням фінансових можливостей держави ефективний механізм виплати компенсацій за майно, що було пошкоджене або зруйноване внаслідок збройного конфлікту; запровадити національну модель перехідного правосуддя; здійснювати систематичне документування фактів, які стосуються обставин виникнення, ходу та наслідків збройного конфлікту, зокрема фактів порушень прав та основоположних свобод; забезпечити ефективне розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території України, та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.

Плани дій на реалізацію Стратегії будуть затверджуватись на 3 роки.

Друга президентська Стратегія має п’ять основних цілей: покращення медико-демографічної ситуації; розбудова освіченого та інноваційного суспільства; забезпечення культурного, духовного та фізичного розвитку людини; підвищення рівня життя населення; забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків.

Виконання Стратегії має забезпечити Кабінет Міністрів України. Стратегію передбачається реалізувати до 2025 року.

Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Разом з тим перед багатьма громадянами України стоїть ряд бар’єрів у реалізації своїх прав, отриманні доступу до публічних послуг та повноцінної участі у культурному, політичному та суспільному житті. Ці бар’єри наявні у різних сферах – від доступності до громадських та житлових будівель до працевлаштування чи культурного життя.

На формування владних рішень для їх розв’язання/мінімізації спрямована Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. Вона орієнтується на провідні світові документи, зокрема такі, як Конвенція про права осіб з інвалідністю, Європейську соціальну хартію Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, міжнародну ініціативу “Партнерство Біарріц”.

Для організації процесу реалізації Стратегії Кабінетом Міністрів України утворюється міжвідомча робоча група. Вона щороку не пізніше 20 березня готує та оприлюднює аналітичний звіт про стан виконання Стратегії за попередній рік, а також пропозиції щодо вжиття органами влади невідкладних заходів з метою розв’язання основних проблем у сфері безбар’єрності.

Будь-який рух – хоч дорожній, хоч соціальний – є ефективним лише тоді, коли в його основу закладені дієві й зрозумілі правила. Саме такими й є пропоновані українською державою норми нашої подальшої спільної поведінки в царині прав людини.